Особисто мене обурює, чому в нашій країні таке недбале ставлення до державного надбання. Ну, можливо я трохи неправильно висловилась. Про прибуткові державні активи чиновники дбають, але не на користь самої держави. Недотаційних підприємств, що лишилися у власності країни й які ще не приватизовані, насправді лишилося не та вже й багато. Найцінніші активи олігархи "подерибанили" ще наприкінці 1990 років. А ті крихти, які ще не вдалося віджати у держави – все одно за різними мутними схемами працюють не на країну, а на тіньовий бізнес. Зараз наші агенти досліджують діяльність одеського торгового порту. Це підприємство – справжній живий організм. Звідси щодня відправляють та отримують сотні тисяч тонн різноманітних вантажів з усього світу. Так от, на Одеському морському порті не соромлячись паразитують сотні різноманітних компаній. Вони й отримують найжирніші вершки з його інфраструктури. Наближені до годівниці підприємці заробляють в порту ледь не з повітря. Аби вантаж міг доїхати до корабля чи навпаки, він має перетнути з десяток різних приватних постів, терміналів, скористатися спеціальною електронною системою, причалами та буксирами, – все це теж у приватних руках, тобто на кожному кроці треба платити. Тарифікація починається вже від паркану. Знаєте за що? За підняття шлагбауму. Та справа навіть не в таксі, а в тому, що ці гроші йдуть не до казни, а до приватних кишень. Держава зі свого порту отримує в кращому випадку десяту частину реальних грошей, які там обертаються. Інфраструктура в оренді приватних фірм. І ззовні виглядає так, що ніби держава заробляє, нічого не вкладаючи у забезпечення життєдіяльності порту. А на додачу ще й отримує надприбутки. Десь в такому ключі звітують про власні управлінські успіхи чиновники. Гарна задумка, погодьтесь. Ми досліджували цю тему, співставляли цифри, радились з експертами і вийшли на шокуючі висновки. За минулий рік держава отримала прибутку з оренди причалів Одеського порту близько 119 мільйонів гривень. На переконання експертів, сума заробітку могла б бути удесятеро вищою і піти до казни, якби можна було прибрати усіх цих посередників. Ламати систему намагався екс-губернатор Одещини Міхо Саакашвілі. Він навіть власноруч ламав обмежувальні знаки, якими вантажні машини заганяли саме до того 20-доларового терміналу. Такі кардинальні міри Міхо та його палкі речі не похитнули систему. За кілька місяців зламані знаки повернули назад і "повітряно-шлагбаумний 20-доларовий бізнес" запрацював на новому диханні. Віддавати зароблені з повітря гроші до державної казни виявилося якось не комільфо. Та й антимонопольний комітет тут навіть виявився безсилим, чи ні... Взяв у цьому питанні паузу, а фури-то їдуть, а кораблі пливуть. І от в таких умовах уся міць Одеського морського торгового порту – в реальності виходить виключно віртуальною. Потужне підприємство розпорошило свою інфраструктуру між приватними структурами. Вони знімають вершки, отримуючи надприбутки. А порт тим часом невпинно котиться у прірву, наближаючись до банкрутства. Такого висновку дійшли наші агенти, побачивши просто шокуючи цифри реального господарювання екс-директора підприємства Ігоря Ткачука. Його, до речі, днями підвищили – тепер Ткачук вже начальник Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Тож поле для діяльності – безмежне. А як ви гадаєте - чи готовий пан Ткачук відповідати на прямі запитання журналістів? Тож слідкуйте за ефірами Центру розслідувань України. І вже в найближчому прем'єрному випуску ми розкажемо в деталях як державний торговий порт перетворюється у зомбі. Правда варта того, аби її знати. ЦРУ допоможе зняти рожеві окуляри. Мене звати Тетяна Мартинюк. До зустрічі в ефірі 24 Каналу +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий