Київське метро – третє метро в СРСР, після Москви і Ленінграда, і перше в Україні. Промчатись під землею хотів кожен. У 1960 році, коли здали першу чергу метро можна було доїхати лише від вокзалу до Дніпра і назад. Це нікого особливо не хвилювало. У той час сам факт появи підземного транспорту і поїздка в ньому прирівнювалася до польоту в космос. Стати пасажиром першого потягу київського метро – таке не забудеш. Але на шляху до потяга було непросте випробування – ескалатор. Пам'ятаю, як я свого дядечка з села інструктував перед тим, як він стане на ескалатор. Що він рухається і треба зробити два кроки вперед, інакше ви впадете. І я кажу раз, два, три. Він стає, його заносить, лається, – згадує народний артист України Анатолій Матвійчук. 5 копійок за проїзд – цей тариф проіснував довгих 30 років, аж до 1991 року. А там криза, перебудова і нарешті жетони. Знецінені монетки полетіли вниз балюстрадою ескалатора. Хуліганити в метро якось і не личило. Заходиш на станцію, а таке враження, що в музей. Якщо відкинути всі ці численні ідеологічні декори і пам'ятники, виходить, і справді витвір мистецтва. Чому станція Дніпро впродовж кількох років вела в нікуди – дивіться у програмі. +Відео
2 3
Комментариев нет:
Отправить комментарий